Рік тому я почала зустрічатись з Антоном, який працював таксистом. Його несерйозне ставлення до роботи та заробітку з самого початку турбувало мене. Хоча я поважала будь-яку форму роботи, мені хотілося мати поруч з собою партнера з амбіціями та прагненням досягти більшого, що відображало б моє власне мислення, орієнтоване на кар’єру.Через чотири місяці наших стосунків, відчувши необхідність узгодження наших амбіцій та фінансових цілей, я звернулася за порадою до подруг та своєї мами, які підтримали мої побоювання.
Зрештою, я висловилася Антону про свої почуття, пояснивши бажання мати партнера, який би поділяв мою ініціативну натуру. Антон запевнив мене, що шукатиме кращу роботу, як тільки ми одружимося, заявивши, що досі йому не вистачало мотивації.
Ця розмова вселила в мене надію, і незабаром ми одружилися, сподіваючись, що він знайде кращу роботу.Однак час не виявив жодних змін у зайнятості Антона або на рівні його зусиль. На мої прохання знайти щось підходяще або просто працювати більше я отримувала запевнення, але жодних дій не бачила, що й призводило мене до розчарування та відчуття зради.
Коли я знову порадилася з мамою, вона пояснила мені, що шлюб не змінює характер людини докорінно.Зіткнувшись з цією реальністю, я задумалася про своє майбутнє. У мене немає сил постійно мотивувати Антона, зате є сильне бажання знайти партнера, який би відповідав моєму прагненню до особистого та кар’єрного зростання.