Як тільки я вступив до університету, зустрів прекрасну дівчину Світлану. До цього у мене серйозних стосунkів із дівчатами не було. Я познайомив її зі своїми батьками, і вона їм дуже сподобалася. І батьки вже почали тиснути на мене, щоб я зробив їй пропозицію, адже вона прекрасна дівчина, і батьки завжди мріяли про таку невістку. А після закінчення університету я вже наважився зробити їй пропозицію. Я купив їй обручку, і вона відразу погодилася вийти за мене заміж, адже давно чекала пропозиції від мене. Я обіцяв на ній одружитися дуже скоро, але вона наполягала, щоб це було наступного місяця.
Я сказав, що для наступного місяця у нас грошей немає, треба ще нагромадити і лише після цього вже можна буде зіграти весілля. Вона була згодна і на скромне весілля, але я наполягав, що весілля має бути велике, щоб були присутні всі наші родичі та друзі. Вона повірила, що я просто хочу велике весілля і погодилася почекати. А насправді , я просто боя вся весілля та майбутнього шлюбу. І ми стали жити разом, щоби накопичити гроші на весілля. Так минув рік. Ми збирали гроші, а вона готувалася до нашого весілля. Виходити за мене вона не передумала, а мені наше спільне життя вже набридло.
А до нас на роботу перевелася дуже гарна дівчина, яка мені одразу сподобалася. І вродлива, і весела дівчина, з якою є про що поговорити. Але в неї був хлопець. А я чекав, що вона з ним роз лучиться, і ми будемо разом. Ось тому й вирішив попрощатися зі Світланою. Вона готувалася до весілля, а я до роз лучення. Зі Світланою я роз лучився, вона пішла, а через місяць повернула кільце. Ніхто з моїх рідних не розумів, чому я розлучився з такою прекрасною дівчиною. І я сам це пояснити не можу, але з нею одружуватися я не хочу. Моя колега теж зі своїм хлопцем роз лучатися не збирається, але я сподіваюся, що в мене все згодом налагодиться.