У віці 20 років я вийшла заміж і переїхала до своєї свекрухи. Незабаром після цього у нас із чоловіком народилася донька. Оскільки я була у декретній відпустці, доходів мого чоловіка було недостатньо, щоб утримувати нашу сім’ю. Ми жили у селі у нашому власному будинку, в той час як у моєї свекрухи був маленький будиночок з кількома тваринами та городом неподалік. Я старанно працювала, допомагаючи свекрусі з ранку до ночі, і вона терпляче навчала мене всьому, що мені потрібно було знати. Я навчилася готувати, і я вдячна за її доброту.
Ми завжди разом обговорювали домашні справи, а свекруха завжди була поруч, щоби підтримати мене. Зрештою, я влаштувалася листоношою, але зарплата була низькою. Якось я зустріла свою однокласницю Ганну, коли доставляла пенсію на чергову адресу. Вона жила і працювала у Польщі протягом семи років, і справи у неї йшли дуже добре. Розмова з нею змусила мене зрозуміти, що я теж хочу заробляти більше грошей. Коли я розповіла свекрусі про свої думки, вона не тільки зрозуміла і підтримала мене, а й дала мені пораду.
Вона запропонувала мені їхати не самою, а взяти із собою чоловіка. Вона знала, що багато сімей розпадаються через заробіток за кордоном, і що спільне проживання допоможе нам швидше заробляти гроші. Вона також запропонувала подбати про нашу доньку, якій на той час було 11 років. Після її поради, ми з чоловіком поїхали за кордон на вісім років, щоб заробити на будинок і машину. Коли ми повернулися, ми відкрили невеликий бізнес, і у нас все добре. Я вдячна своїй свекрусі за її мудрі поради та нескінченну підтримку. Поважаю її як рідну матір і знаю, що моє життя не склалося б так добре без її керівництва.