Я мама двох дочок. Нещодавно моя молодша дочка Тетяна переїхала до нас після того, як її шлюб розпався. Нині вона безробітна і знайшла притулок у нас, своїх батьків. Я не заперечувала, але моя старша дочка висловила своє невдоволення, пославшись на те, що це несправедливо. Ми з чоловіком завжди прагнули рівності між нашими доньками. Ми живемо в селі і все життя невпинно працювали, чоловік навіть працював за кордоном, щоб накопичити на потреби дітей.
Після закінчення школи обидві доньки повернулися додому. На наш подив, Тетяна оголосила про свій намір вийти заміж. Ми були приголомшені, очікуючи, що старша вийде заміж першою, але ми продовжили підготовку. Однак у нас були сумніви щодо нареченого Тетяни та його родини. Тетяна наполягала на тому, щоб жити окремо, та вимагала свою частку спадщини вперед.
Мій чоловік накопичив 30.000 доларів, тому ми дали кожній дочці по 15.000 доларів. Тетяна поїхала, щоб розпочати своє життя, а старша Вікторія залишилася з нами і використала ці гроші для ремонту нашого будинку. Через кілька місяців шлюб Тетяни розпався через фінансові труднощі та втручання свекрухи. Вона звернулася до мене за порадою і зрештою розлучилася.
Втративши роботу, вона вирішила повернутись додому. Вікторія заперечила проти повернення Тетяни, стверджуючи, що вона розтратила свій спадок і не має жодних прав на будинок, який вона відремонтувала за власний кошт. У мене як у матері болить серце. Я однаково люблю обох дочок. Я розриваюся і не знаю, як розумно вчинити у цій делікатній ситуації.