Я на власному досвіді переконалася, що сім’я – це не обов’язково біологічні батьки. Коли мені було всього шістнадцять років, і я була ваrітна близнюками, мої батьки замість того, щоб підтримати мене, виставили мене за двері. Протягом трьох місяців вони намагалися переконати мене позбу тися дитини, але я відмовилася.
Я вірила, що ці діти мали наро дитися, і була сповнена рішучості зберегти їх. На щастя, у той час у мене був мій хлопець, який був старший за мене на два роки, на якого я могла покластися. Незважаючи на те, що інші говорили про наші стосунки, ми наполегливо працювали над тим, щоб вони були здоровими та міцними.
Мій коханий підтримав моє рішення залишити дітей, незважаючи на те, що він тільки-но вступив до університету і мав інші плани на майбутнє. Разом ми наполегливо працювали, щоб забезпечити наших дітей та побудувати гарне життя для себе. І ось через десять років у нас успішний бізнес і прекрасна сім’я з двома доньками.
Мої батьки, які раніше відкидали мене та моїх дітей, раптом зацікавилися нашим життям, коли дізналися про наш успіх через знайомих. Однак тепер моя сім’я – це мій чоловік та мої дочки, і ми щасливі без сторонніх людей у нашому житті. Я зрозуміла, що сім’я – це не лише kровні стосунки, а й любов та підтримка. Незважаючи на труднощі, з якими ми зіткнулися, ми з моїм чоловіком змогли побудувати міцну та щасливу родину.