Моя дочка мене відправила в будинок nрестарілих. Одного разу в парку побачив kолишнього сусіда, який мені розповів історію, від якої у мене трохи серце не зупинилося.

Моя дружина, Наталя, була ідеальною, з нею ми прожили 60 років. Вона була дуже доброю, чуйною, з величезним серцем. Не буду себе хвалити, але і я людина не погана. Так звідки у нас така зла, невдячна дочка? Це питання мене мучить давно. Ната покинула нас 4 роки тому і після того дня моє життя категорично змінилася. З донькою я не ладив, але не тільки з нею, але і з усією родиною, точніше, вони зі мною не ладили. Мій зять налаштував мою дочку проти мене, але не тільки він винен. Якби моя дочка любила мене і поважала, то ніколи б до мене так не ставилася. — Іди з цього будинку. Квартира маленька і ти нам заважаєш, та й взагалі, онуки тебе не люблять. — говорила мені дочка.

— Дідусь, ти жадібний і поганий, нас не любиш, тому що не даєш нам вільно жити. — говорив старший онук. Мені було дуже прикро, що вони почали дітей проти мене налаштовувати. Довго думаючи, я прийшов до висновку, що краще рішення — це взяти і піти, як і дочка говорила. Вона домовилася з будинком престарілих, і через 4 дні я опинився там. Я поставив перед нею умову, що вона повинна буде за моєю собакою доглядати, а не викидати її на вулицю. Вона пообіцяла — і я пішов. У будинку престарілих я познайомився з жінкою, з якою почав кожен день спілкуватися. Вона мені почала подобатися, і ми щовечора гуляли по парку удвох. Одного разу в парку побачив колишнього сусіда, який мені розповів історію, від якої у мене трохи серце не зупинилося.

— Твоя дочка не говорила, що тебе сюди відправляє. Вона ще твою собаку вигнала на вулицю, але не переживай, ми за нею доглядаємо. А ще, вона твій будинок продає. Невдячна дочка у тебе виросла. — сказав мені сусід. Адже будинок мій, як вона сміє його продавати, а собаку як примудрилася вигнати з дому? Я за допомогою сусіда звернувся в потрібні органи і залишив її ні з чим. Продав свій будинок і купив затишний і маленький будиночок в селі, а також взяв до себе жити ту жінку, з якою познайомився в будинку престарілих. Ми почали жити втрьох: я, Олена Іванівна і собачка моя. Не цікавився, що сталося з донькою, але, щоб там не було — так їй і треба. Нехай знає, що означає не поважати батьків.