Єгор дуже красиво доглядав Любу. Щодня дарував їй квіти, підвищену увагу, запрошував до ресторанів, співав серенади. Любі було добре з ним, навіть комфортно, тільки не любила вона Єгора, навіть закоханості не було. А потім він зробив їй пропозицію, Люба пішла до сестри за порадою: -А як же мені вчинити. Я його не люблю, це точно. -А ти і не зобов’язана любити. Любити в сім’ї повинен чоловік, а жінка повинна приймати це кохання. Якщо жінка більше чоловіка любить, то стає нервовою та ревнивою. Тоді Люба подумала і погодилася зі словами сестри, вийшла заміж за Єгора. Через якийсь час Люба стала помічати, що чоловік менше приділяє їй уваги.
На роботі затримується, каже, що хоче підвищення, щоб зарплата була вищою, а там уже й про дитину замислитись можна буде. Сніданки тільки у вихідні приносить, а не кожен день, як раніше. Квіти теж не кожен день дарує, а лише раз на тиждень. Завітала Люба до сестрі, та й каже: -Просто він звик до тебе. Чоловіки ж мисливці, їм завжди потрібно чогось добиватися, а тебе він уже досяг, ось зараз у кар’єрі намагається чогось досягти. Він знає, що ти його дружина і нікуди від нього не втечеш. -А Що ж мені робити тепер? -А ти розбуди в ньому peвнощі, змуси ревнувати, і він тут же прибіжить до тебе. Люба так і зробила. Обмовилася чоловікові, що на роботі з’явився
новий співробітник, привабливий чоловік. Почала говорити по телефону тільки в сусідній кімнаті і спеціально тихо, наче щось приховує. Почала раніше вставати на роботу і довго наряджатися і вибирати костюми, робити гарний макіяж. На 8 березня було свято на роботі, Люба попросила чоловіка не забирати її, щоби він довго не чекав. А ввечері вона приїхала додому якоюсь машиною. До під’їзду її провів незнайомий чоловік. Це все побачила Єгор. -Люба, я думаю, нам треба розлучитися. -Що!? -Я не сліпий, і зрозумів, що в тебе хтось є. Я не хочу заважати твоєму щастю, тому нам краще розійтися. -Ні, Ти чого. Це все жарт, це неправда. Я тільки зараз зрозуміла… я зрозуміла, що тебе люблю.